Діагностика неврологічних розладів

діагностика мозку на комп'ютері

Неврологічні захворювання можуть проявлятися найрізноманітнішими симптомами – від головного болю і порушень чутливості до епілептичних нападів і когнітивних розладів. Точний діагноз часто можливий тільки після комплексного обстеження із застосуванням сучасних методів візуалізації та функціональної діагностики. У цій статті ми детально розглянемо основні методики: магнітно-резонансну томографію (МРТ), електроенцефалографію (ЕЕГ), комп’ютерну томографію (КТ), нейрофізіологічні тести та лабораторні дослідження.

Магнітно-резонансна томографія (МРТ)

МРТ вважається “золотим стандартом” нейровізуалізації. Принцип методу заснований на реєстрації сигналів від ядер водню в сильному магнітному полі; комп’ютер обробляє ці сигнали та будує детальні тривимірні зображення м’яких тканин. МРТ дає змогу виявляти пухлини головного мозку, вогнища демієлінізації за розсіяного склерозу, ішемічні та геморагічні інфаркти на ранніх стадіях, а також аномалії розвитку структур. Спеціальні режими – МР-ангіографія і МР-венографія – візуалізують судинні системи, що важливо за підозри на аневризми і тромбози. Дослідження безболісне, проте протипоказане за наявності незнімних металевих імплантатів і кардіостимуляторів.

Комп’ютерна томографія (КТ)

КТ застосовують у разі гострого неврологічного дефіциту, коли потрібне швидке виявлення крововиливів або важких травм черепа. Апарат робить серію рентгенівських знімків під різними кутами і будує тривимірну модель черепно-мозкової структури. КТ особливо інформативна в разі крововиливів, переломів черепа і масивних пухлин із кальцифікацією. Контрастне посилення допомагає оцінити прохідність судин і виявити патологічні вогнища з порушеним кровопостачанням. Однак через іонізуюче випромінювання часте використання КТ не рекомендується, особливо дітям і вагітним жінкам.

Електроенцефалографія (ЕЕГ)

ЕЕГ реєструє електричну активність кори головного мозку через електродні датчики на поверхні черепа. Метод незамінний під час діагностики епілепсії, енцефалопатій і порушень сну. Спеціальні схеми запису (добова ЕЕГ, відео-ЕЕГ-моніторинг) дають змогу виявити епілептиформну активність, навіть якщо напади в пацієнта нерегулярні й непомітні під час короткого запису. Чутливість ЕЕГ залежить від розташування генераторних вогнищ, тому іноді поєднують її з провокацією (гіпервентиляція, фотостимуляція). Процедура безпечна і безболісна, але не дає зображення структур мозку.

Нейрофізіологічні методи: ЕМГ, викликані потенціали

Електроміографія (ЕМГ) і дослідження викликаних потенціалів (ВП) доповнюють картину, коли необхідно оцінити провідність по нервових волокнах і функціональний стан провідних шляхів. Під час ЕМГ реєструють електричну активність м’яза у відповідь на подразнення нерва, що допомагає виявити полінейропатії, міопатії та нервово-м’язові блоки. ВП – зорові, слухові або соматосенсорні – фіксують сигнали кори мозку після стимуляції відповідних рецепторів. Наприклад, латентні зміни зорових ВП можуть вказувати на ураження зорових шляхів, як при розсіяному склерозі. Ці методи точні, але вимагають високого професіоналізму при інтерпретації.

Лабораторна діагностика і пункція спинномозкової рідини

Аналіз крові та спинномозкової рідини (СМР) надає відомості про імунний і метаболічний статус пацієнта. Пункція поперекового відділу і дослідження СМР допомагають виявити інфекційні менінгіти, енцефаліти, субарахноїдальні крововиливи та аутоімунні процеси. У СМР оцінюють кількість клітин, рівень глюкози, білка і присутність специфічних маркерів (наприклад, олігоклональних IgG за розсіяного склерозу). Кров аналізують на вірусні інфекції, аутоантитіла, метаболічні маркери і токсини. Ці дані важливі для комплексного підходу до лікування, але пункція вимагає дотримання суворого асептичного протоколу і може викликати головний біль у пацієнта.

Комплексна діагностика неврологічних розладів ґрунтується на поєднанні методів візуалізації, функціональних тестів і лабораторних досліджень. МРТ і КТ показують анатомічні зміни, ЕЕГ і нейрофізіологічні тести – функціональні порушення, а аналізи крові та СМР – біохімічні та імунологічні показники. Тільки інтеграція всіх даних дає змогу точно поставити діагноз, оцінити прогноз і вибрати оптимальну тактику терапії.

Comments

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *